WikiBaza

Решти з квитка не отримаєте: як працює "схема" в київському метро

Решти з квитка не отримаєте: як працює "схема" в київському метро
233 ПЕРЕГЛЯДІВ

Термінали з продажу одноразових квитків на проїзд в метро готівкової решти не видають. Ці гроші опиняються у приватних посередників і зникають.

Термінали з продажу одноразових квитків на проїзд в метро готівкової решти не видають. Пасажирові пропонують 16-значний код, за допомогою якого він може використати віртуальний залишок при придбанні наступного квитка.

При цьому чиновники від транспорту вигадали непрозорі й алогічні правила, згідно з якими кошти після певного періоду "згорають" -- це може стосуватися як невикористаного квитка, так і решти.

У чиї кишені вимиваються ці гроші, які де-юре є власністю громадян, і чому в столиці цинічно порушуються права споживачів транспортних послуг?

Наша Асоціація провела власне розслідування.

Спочатку пропоную змоделювати таку ситуацію. Уявімо, що людина купує низку товарів в супермаркеті, оплачуючи їхню вартість крупною купюрою. Водночас, покупцеві повідомляють на касі, що, за правилами рітейлової мережі, готівкову решту йому не повернуть.

Натомість, споживач отримає чек, на якому буде зафіксовано залишок коштів. А використати їх можливо лише протягом місяця при наступній покупці. В іншому разі решта грошей, що належать покупцеві, анулюється, осідаючи на рахунку рітейлової компанії.

Абсурд? Так. Крадіжка грошей? Звісна річ. Недоброчесна конкуренція і порушення рітейлом всіх мислимих і немислимих законів і норм? Поза всякими сумнівами.

Скажете, що така ситуація в реальному житті неможлива? Та, виявляється, можлива -- в столичному метрополітені.

Філософія "одноруких бандитів"

Наша громадська організація працює по всій Україні, наразі маємо 10 регіональних представників. Звісна річ, завдання кожного з них – виявляти грубі порушення прав споживачів, надаючи цьому розголосу і вимагаючи від держорганів і бізнесу усунення несумлінної практики.

Відтак, днями наш регіональний представник з Харківського регіону приїхав до Києва на один день у робочих справах. Звісно, довелося скористатися метро. У фойє метрополітену він придбав разовий квиток, оплативши 10 гривень в терміналі продажу. Замість готівкової решти (хоча на пристрої є лот із написом "Здача") наш представник отримав на квитку код із16 цифр, за допомогою якого нібито можна використати дві гривні залишку при придбанні квитка на наступну поїздку.

До речі, така ситуація є типовою на метрополітені, коли у пасажира немає дрібних купюр, а "десятку", чи "двадцятку" в касі відмовляються розмінювати.

Та виникає інше запитання: а що робити, скажімо, з поверненням залишку, якщо людина не планує найближчим часом приїжджати до Києва? І чому одноразовий квиток дійсний лише протягом двох тижнів?

Водночас, згідно з дослідженнями, лише близько 10% українців ретельно обліковують персональні фінанси і зберігають чеки. А отже, існує величезна ймовірність, що значна кількість пасажирів банально загубить квиток і решти їм не бачити, як власної потилиці!

Тож, наша Асоціація вирішила з’ясувати "логіку" мотивів, за якими столична влада і Київський метрополітен "обдаровують" пасажирів підземки такими обмеженнями, і де можна знайти правила, що регламентують цей алогізм.

Чому саме таким хитромудрим чином чиновники "стимулюють" споживачів хутчіше і "як на пожежу" їздити потягами метрополітену? Що трапляється з коштами, що "згоріли" -- як від невикористаного квитка, так і забутої решти? Яка структура пізніше стає "бенефіціаром" цих реквізованих коштів? І хто придумав "геніальну" схему обкрадання пасажирів, які буцімто самі винні, що не скористалися одноразовим квитком і не забрали свою кровну решту?

До речі, даний "алгоритм" нагадує практику Мін’юсту з одіозними сертифікатами на тюремні VIP-камери: якщо не скористався цим "благом", заплачені гроші згорають! Це що в нас, вже така державна філософія: не повертати кошти за ненадані послуги?!

Очевидно, що одноразовими квитками в метро користуються здебільшого гості Києва з інших регіонів, мешканці невеличких містечок і сіл, туристи тощо – адже їм немає сенсу витрачатися на проїзну картку за 50 грн. Чимало з цих громадян можуть з якихось причин знехтувати як одноразовим квитком, так і залишковим "кешбеком" від мерії.

На перший погляд, 8 плюс 2 гривні – сума незначна. Та це лише так здається. За даними Київського метрополітену, за минулий рік пасажиропотік склав майже півмільярда поїздок (495 млн. 300 тис.). Щоденно послугами метро користуються 1,37 млн. пасажирів.

Навіть якщо одноразовим квитком і рештою не скористається протягом року 1% пасажирів, то річний "гешефт" для ймовірних "тіньових" бенефіціарів складе аж 5 мільйонів гривень, які без проблем можуть бути виведені в "тінь"!

Якщо ж таких пасажирів – ще більше, і купюри мають вищий номінал, то така сума зростає в геометричній прогресії! І цей "жирний" зиск від невикористаних квитків і віртуальної решти виникає буквально на рівному місці!

От, власне кажучи, хіба є аж таким складним у XXI столітті організувати прозорий і зручний алгоритм повернення решти, наприклад, на мобільний телефон споживача, як це відбувається в банківських терміналах?

Та чи комунальні чиновники хоч іноді переймаються комфортом послуги для споживача, особливо ж, коли він змушений у тісняві вводити 16-значний код на екран термінала?

Чи може, КМДА свідомо обрала оператора, котрий постачає і обслуговує технологічно застарілі пристрої ще початку 90-х років минулого століття? Ці "однорукі бандити" не те що не мають сучасного функціоналу для миттєвого переказу коштів, а й навіть не здатні повернути залишок коштів до свого питомого лота!

Чи ж випадково тоді транспортні чиновники КМДА визначили переможцем "конкурсу" кишенькову, але неповносправну "фірмочку", з якою вельми зручно обкатувати фінансові схеми?

Виникає іще одне цікаве запитання: чи потрапляють під оподаткування пасажирські кошти, які "згоріли" в лабіринтах мерії та її "кишенькових" структур? І якщо так, то за яким КВЕДом вони проводяться у бухгалтерській звітності?

Скільки операторів – стільки й трактовок

На жаль, виявилося вельми складно дістати "офіційну" інформацію і пояснення щодо притомності правил і строків, після яких квитки і решта чомусь анулюються. При цьому пересічному споживачеві годі розібратися, якій саме компанії він платить гроші, і хто є "оператором" його невикористаної решти.

Тому що насправді, в фінансовому аспекті, послугу столичного метрополітену ледь не підпільно адмініструє справжній "багатоголовий монстр".

Щоб переконатися в цьому, варто простежити покроково те, як наша Асоціація намагалася з’ясувати ці питання на різноманітних "гарячих лініях".

  1. Наш представник тричі телефонував на гарячу лінію "Kyiv Smart City" по номеру, зазначеному на квитку. За логікою, нібито саме цей підрозділ КМДА є головним адміністратором продажу пасажирських квитків (хоча, чому не Київський метрополітен?). Два перших оператори відповіли, що дійсно, квиток і решта коштів після 14 днів втрачають чинність. Третій же оператор цієї самої гарячої лінії повідомив, що пасажирська решта буцімто не "згорає" протягом 3 місяців, але після цього строку потрібно телефонувати на гарячу лінію і, назвавши, номер квитанції та код, продовжити "валідність" ще на 3 місяці. І так -- до одного року, відтак пасажир вже не може скористатися своєю рештою. То де ж логіка: один кол-центр -- і дві протилежні відповіді?! Та й дуже "зручно" для споживача – дзвонити і надиктовувати операторові довгі ряди цифр, чи не так? Що ж до правил, якими ці одіозні обмеження регламентуються, відповіді не було, нам порекомендували звернутися на гарячу лінію міста за номером 15-51. Ми намагалися додзвонитися протягом 3 годин, але безуспішно (брак операторів і виділених ліній – це теж для комфорту киян?).
  1. Ми звернулися зі схожими запитаннями до сервісного центру "Kyiv Smart City" на одній із станцій київського метро. Консультант озвучила інформацію, що невикористаний протягом 14 днів квиток разом із рештою стає недійсним. Крапка. Без коментарів.
  1. За більш детальною інформацією (як рекомендовано в сервісному центрі) наш представник звернувся на гарячу лінію Головного інформаційно-обчислювального центру м. Києва. І яким було наше здивування, коли начальниця відділу технологічного супроводу ГІОЦ повідомила, що: а) одноразовий квиток справді стає недійсним без валідації після 14 днів –, і це нібито регламентується "наказом по підприємству (чому, наприклад, не розпорядженням і правилами КМДА, затверджених Київрадою і оприлюдненими у відкритому доступі; причім тут ГІОЦ?!); б) невикористану решту нібито можна використовувати будь-коли – тут відсутній граничний строк; в) останнє буцімто регулюється внутрішніми правилами неназваної фінансової компанії, яка є оператором терміналів. Тобто, приватна структура з якогось дива сама встановлює частину правил щодо продажу квитків на столичному метрополітені. І є цілком небезпідставна підозра, що ця компанія одноосібно розпоряджається невикористаною рештою (тобто, комунальними грішми), причому – в геть непрозорому й сумнівному режимі!

Чи подолаємо хаос і схеми?

Що ж, традиційно у вітчизняному державному "менеджменті" права рука не відає, що робить ліва, та цим вже нікого у нас не здивуєш. І така вкрай заплутана "система" щодо одноразових квитків на проїзд у підземці, на мій погляд, вибудувана столичною владою свідомо – адже, в мутній воді і рибка добре ловиться.

Саме тому Асоціація захисту прав споживачів звертається до столичного голови Віталія Кличка, керівництва Антимонопольного Комітету та Національного банку України за роз’ясненнями щодо кричущого порушення прав споживачів при отриманні ними муніципальних транспортних послуг на Київському метрополітені.

Чи знає мер Кличко про хаос і невизначеність в системі оплати за квитки на проїзд у Київському метрополітені, що призводить до втрати споживачами їхніх коштів та отримання невиправданих доходів чиновниками від транспорту за фактично ненадані послуги?

Чому столичною владою і досі не оприлюднені вичерпні правила оплати за проїзд, які натомість мають бути доступними для споживачів, перебуваючи в відкритому доступі?

Чому Київський метрополітен як виконавець не отримує безпосередньо на власні рахунки кошти від надання послуг? Натомість, київська влада вибудувала сумнівні фінансові алгоритми за допомогою вкрай "мутної" структурою управління, до якої входять взаємо-дублюючі ланки на кшталт "Kyiv Smart City", ГІОЦ, загадкової фінансової компанії.

Адже, чим більше посередників у фінансових транзакціях, тим вища ймовірність корупційних схем і того, що гроші, подорожуючи кількома рахунками, раптово "загубляться" і осядуть на офшорах чиновників-шахраїв!

Чому приватна структура оперує муніципальними коштами та ще й встановлює власні приховані правила і обмеження щодо використання споживачами віртуальної решти від покупки одноразових квитків? На яких законних підставах у споживачів експропріюють "невикористані" кошти? Зайве казати, що корупційні ризики тут випирають буквально з усіх сторін!

Поза всякими сумнівами, українські громадяни мають право на отримання вичерпної інформації від київської мерії -- в контексті повної, без жодних "купюр" звітності щодо діяльності муніципальних підприємств і використання ними публічних фінансів. Тож, ми сподіваємося, що вищеназвані держструктури не "ховатимуть голову в пісок", як це нерідко трапляється в Україні.

censor.net

Теги: КМДА ,київське метро,квитки,метро,метрополітен,Віталій Кличко,Kyiv Smart City,Киевское метро,метрополитен, мэр Киева Виталий Кличко ,Виталий Кличко Википедия,Виталий Кличко,финансы,Україна,Украина,Київський метрополітен,Киевский метрополитен,Антимонопольний Комітет,Антимонопольный комитет,Національний банк України,Нацбанк Украины,Национальный банк,Национальный банк Украины,Решти ,квиток,Билет,сдача
Автор: wikibazacom

Связь с редакцией - Wikibazainfo@gmail.com

Мої відео